Вміти бачити майбутнє, вміти повести за собою…

               Історія формування та розвитку цього закладу цікава та символічна. Країна розпочинала свій шлях як незалежна держава. Одеське російськомовне населення і в думках не мала намірів навчати дітей українською мовою. Ну, англійська, німецька, французька, польська, але українська !?

                Молодий директор розуміє: щоб отримати допомогу від держави – необхідно допомогти самій державі. Так в російськомовній Одесі з’явилася перша українська гімназія. Знайшлись і вчителі, і підручники, і батьки, що довірили власних дітей колективу новаторів та професіоналів.

Пролунав перший дзвоник і на подвір’я закладу вийшли гімназисти у вишиванках і заспівали Гімн України. Заспівали без фонограми, від душі та щирого серця…

              Від цього співу дитячих голосів відродилася національна українська школа в Суворовському районі Одеси. Затихли ті, хто казав, що ніколи Одеса не заговорить «базарною» мовою. А гімназія №7 стала ростити майбутнє для незалежної України.

              Не помітити наполегливу працю молодого колективу було не можливо. Ще і тому, що гімназія із українською щирістю та гостинністю розкривала свої двері гостям зі всіх куточків світу.  Директор відправляє своїх вчителів на стажування до канадських тренерів вчитися берегти здоров’я дітей…

             Так гімназія №7 стала одним з перших в Україні експериментальним закладом, що визначив в своєї діяльності пріоритетним технології здоров’язбереження. І знов ініціатива Світлани Василівни Мельник була підтримана батьками та педагогами. Здоров’я духовне і фізичне, емоційне і інтелектуальне, соціальне і особистісне – все це стало предметом багаторічної роботи педагогів. Педагогіка здоров’я впроваджувалася через систему семінарів, тренінгів, конференцій, відкритих уроків, волонтерських акцій, батьківських зборів,  зустрічей із громадськістю.

                 Переглядаємо архіви тих років: 1998 рік – міжнародна науково – практична конференція «Реформування сучасної української школи в багатонаціональному регіоні. Валеологічна освіта та виховання», «Партнери в охороні здоров’я. Школи здоров’я», 470 учасників. 2000 рік – районний форум старшокласників «Моє право на здоров’я» , 12 районних та обласних семінарів для вчителів, 500 учасників, 2005 рік – п’ятиденні семінари під час канікул для вчителів районів міста, виїзне засідання координаційної ради Національної мережі шкіл сприяння здоров’ю «Здоров’я та духовність через освіту: консолідація зусиль.». 2006 рік - відкриті уроки, семінари для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів.

              Кожний семінар готувався вчителями закладу ретельно і прискіпливо. Кожний учасник семінару отримував методичні розробки, рекомендації, буклети, пам’ятки. Ніхто не йшов із пустими руками. Який ще навчальний заклад може сказати, що впродовж п’ятнадцяти років він проводив таку скрупульозну безкоштовну роботу і віддавав себе суспільству, не вимагаючи від нього ні копійки.

              Далі були перемоги у всеукраїнських конкурсах на кращу модель Шкіл сприяння здоров’ю, срібна медаль ювілейної виставці «Сучасна освіта України», визначення закладу інформаційне – методичним центром національної мережі шкіл сприяння здоров’ю . За десять років Національна мережа шкіл сприяння здоров’ю розширилася у двічі. Конкурс моделей шкіл здоров’я став традиційним. Міністерство освіти і науки України збільшило кількість уроків фізкультури та ввело уроки «Основ здоров’я».

          Чим живе через двадцять років гімназія та ії неспокійний директор? Заглянемо …   

           Естетично, по домашньому затишно. На подвір’ї ялини - красуни дотягнулися вже до третього поверху. Аромат чайних роз кружить голову, на весні чудо – магнолії збирають навколо себе всіх хто буває у гімназії. Навколо гімназії розправили свої гілки та лопочуть зелену пісню тополі та платани, акації та каштани. Хто зараз повірить, що двадцять років тому сміття від будівельників було єдиною прикрасою цієї землі. Скільки скептиків зуділи: «Скільки можна сажати, не виростуть, зламають, вкрадуть…»

           А воно росте і цвітне, як росте і цвітне сьома гімназія. Гудуть по кабінетах комп’ютери,  звучать голоси  учнів та вчителів у нескінченному пошуку істини . Окремий корпус кабінетів іноземної мови, в гімназії можна вивчити польську, німецьку, англійську. Яскравими малюнками розписані двері у кабінет практичної психології. В конференцзалі  лунає музика, готуються до свята. У трьох спортивних залах шум і гомін: на старті з вихованцями - батьки та класні керівники!

          На відеокамери спостереження ніхто не звертає уваги. Всім зрозуміло – це елемент безпеки. В кабінетах нові дошки, парти, вікна, меблі. Відфільтрована вода, засоби першої допомоги, квіти, квіти, квіти…Туалети світлі, чисті. Це все допомога батьків. Вони знають – це для їх дитини.

              Всім відома фраза: «Дітей готують для життя» А,що життя починається тільки після випускного бала? Ні життя починається з першого крику малюка. В гімназії починається формування особистості. Дванадцять років життя! Яким воно буде?

Директор Одеського НВК – гімназії №7, Світлана Василівна Мельник, ії творчий колектив разом з батьками та дітьми кожного дня вирішують це питання створюючи блискуче майбутнє вже сьогодні …

МИ ДОВІРЯЄМО ВАМ, ПАНІ ДИРЕКТОР, НАШИХ ДІТЕЙ І НАШЕ МАЙБУТНЕ….